На главнуюНаписать намКарта сайта

Останні публікації


Останні новини

Protected by Copyscape Plagiarism Detection

Генетичні захворювання

Синдром Кріглера Найара
     Синдром Кріглера-Найара (СКН)  - це рідкісне захворювання, що порушує метаболізм білірубіну (жовчний пігмент, який утворюється в організмі з гемоглобіну крові). Цей розлад характеризується вродженою, злоякісною гіпербілірубінемією, яка в свою чергу виникає внаслідок порушення процесу кон’югації в печінці білірубіну з глюкуроновою кислотою. 

   Синдром Кріглера-Найара призводить до виникнення негемолітичної жовтяниці, що часто викликає пошкодження мозку у дітей. Існує дві форми цього синдрому - І і ІІ тип (який ще іноді називають синдромом Аріаса).

  СКН (два типи) разом з синдромами Жильбера, Дабіна-Джонсона і Ротора становлять п'ять відомих спадкових дефектів метаболізму білірубіну. На відміну від синдрому Жильбера, (на який хворіє 5% всього населення планети) випадків захворювання на синдром Криглера –Найара відомо лише кілька сотень.

      Синдром Криглера-Найара, тип I 
 
    Це дуже рідкісне захворювання (за оцінками ним хворіють, 0,6 осіб – на 1мільйон новонароджених), проте кровні шлюби – підвищують ризик його виникнення, так само як і інших рідкісних розладів. Тип успадкування - аутосомно-рецесивний. 

    Інтенсивна жовтяниця з'являється в перші дні життя і з часом не проходить. При І типі синдрому рівень білірубіну в сироватці крові зазвичай складає вище 345 мкмоль/л (310 - 755) (тоді як нормальний рівень цієї речовини становить - 2 - 14 мкмоль/л). 
 
   Причиною такого підвищення рівня білірубіну, є мутація гену UGT1A1 (UDP глюкуронозілтрансфераза, поліпептид А1), експресія якого не відбувається в печінці. В результаті цього виникає повна відсутність активності ферменту глюкуронілтрансферази. Але дані порушення у функціонуванні ферментів не лікуються фенобарбіталом ( препаратом, який викликає виділення ферментів). Більшість пацієнтів (тип IA) мають мутації в одному із екзонів (від 2 до 5), і у них є порушення процесу кон’югації певних речовин у печінці (декількох медичних препаратів і ксенобіотиків). У меншої частини пацієнтів (тип Б) мутації обмежуються специфічним для білірубіну A1 екзоном, і тому у цих осіб порушення стосуються здебільшого лише білірубіну.
 
    До появи фототерапії (використання з лікувальною метою світлового випромінювання), більшість дітей, хворих на СКН помирали від ядерної жовтяниці (білірубінової енцефалопатії), або ж виживали до зрілого віку, проте у них були наявні різноманітні неврологічні порушення. 

     На сьогодні, лікування включає в себе: 
  •  замінну трансфузію крові безпосередньо у неонатальному періоді;
  • 12годинну D-фототерапію; 
  • використання інгібіторів гемоксигенази для того, щоб полегшити прояви гіпербілірубінемії (хоча впив стає меншим лише через деякий час);
  • вживання фосфату та карбонату кальцію для утворення комплексів з білірубіном у тонкій та товстій кишках,
  • трансплантацію печінки до того часу, як відбудеться пошкодження головного мозку, і доти, поки стане неефективною фототерапія (в більш пізньому віці).
     Синдром Криглера-Найара (тип II) 

Відрізняється від І типу в кількох аспектах: 
  • рівень білірубіну, як правило, нижче 345 мкмоль/л, а в деяких випадках рівень підвищується вище норми не від народження, а пізніше;
  • через нижчий рівень білірубіну в крові, ядерна жовтяниця при ІІ типі виникає дуже рідко;
  •  жовч – пігментована (при І типі вона світла, а зазвичай у здорових осіб темно-жовта), в той же час монокон’югати складають більшу частину кон’югатів жовчі.
  • рівень UGT1A1 знижений (зазвичай менше 10% від норми), але ця речовина наявна в організмі, через мутацію лише однієї пари основ, саме тому ефективно проводити лікування фенобарбіталом, вживання якого, як правило, зменшує рівень білірубіну в крові щонайменше на 25%. Це можна назвати ще однією рисою, яка використовується при поділі синдрому на І і ІІ тип.
     Щодо типу успадкування ІІ типу синдрому Криглера-Найара, то існують певні суперечності, але більшість схильна вважати його аутосомно-рецесивним захворюванням.
 
      Диференціальна діагностика 

   Прогресуюча жовтяниця у новонароджених призвести до появи сепсису, гіпоксії, гіпоглікемії, гіпотиреозу, гіпертрофічного стенозу пілоруса (воротаря, місця переходу шлунка у дванадцятипалу кишку), галактоземії, фруктоземії, тощо. 

     Гіпербілірубінемія із підвищенням рівня некон’югованого білірубіну може бути викликана: 

  - підвищенням утворення
  • гемоліз (наприклад, гемолітична хвороба новонароджених, спадковий сфероцитоз, серповидно-клітинна анемія); 
  • неефективним еритропоезом; 
  • загальним некрозом тканин або великих гематом; 

  - зниження інтенсивності очисних процесів відбувається внаслідок 
  • вживання засобів для наркозу чи інших препаратів;
  • фізіологічної жовтяниці у новонароджених та у недоношених дітей
  • захворювань печінки, таких як прогресивний і гепатит або цироз печінки; 
  • жовтяниці, яка виникає під час грудного вигодовування від грудного молока та внаслідок синдрому Люсі-Дрісколл;
  • синдрому Криглера-Найара і синдрому Жильбера.
     При останніх двох синдромах результати всіх аналізів печінки, зазвичай в нормі, так само як і печінкова гістологія. У випадках, коли гіпербілірубінемія виникає через вживання біологічно активних речовин (медичних препаратів), хвороба відступає майже одразу після того, як особа припиняє вживати ці препарати. При фізіологічній жовтяниці новонароджених максимальний рівень білірубіну може становити - 85 - 170 мкмоль/л, проте, впродовж 2 тижнів, концентрація цієї речовини знижується до нормального рівня. При народженні недоношеної дитини, рівень білірубіну значно вищий.
 
     Напрямки наукових досліджень 

     Відомий випадок, повного вилікування 10—річної дівчинки, яка хворіла на синдром Кріглера-Найара. Такого результату вдалося досягнути шляхом трансплантації гепатоцитів. Для лабораторного дослідження СКН використовують гомозиготних щурів Ганна, у яких відсутній фермент уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза. Для лікування СНК теоретично можливе використання генної терапії, адже порушено діяльність лише одного ферменту.
 
     Епонім 

    Хвороба названа в честь Ф. Криглера і В. А. Найара. 

<<<

Нове в хворобах

Нове в словничку


Словничок термінів

УсіАБВГҐДЕЄЖЗІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЮЯ