На главнуюНаписать намКарта сайта

Останні публікації


Останні новини

Protected by Copyscape Plagiarism Detection

Генетичні захворювання

Синдром Дауна (частина перша)
      Синдром Дауна (СД), або Дауна синдром (насамперед у Великобританії) або трисомія 21- хромосомний розлад, викликаний наявністю всієї або частини додаткової 21 хромосоми. Хвороба названа на честь Джона Ленгдона Дауна, британського лікаря, який описав синдром у 1866 році.

      Захворювання було ідентифіковано як трисомія 21 хромосоми Жеромом Леженом у 1959 році. Синдром Дауна у плода може бути визначений через амніоцентез (з ризиком ушкодження плоду і (або) викидня) під час вагітності, або у дитини при народженні.
 
     Синдром Дауна є хромосомним розладом, який характеризується наявністю додаткової копії генетичного матеріалу на 21-ій хромосомі, в усій (трисомія 21) або в певній її частині (наприклад, через транслокацію). Ознаки і важкість захворювання внаслідок наявності зайвої копії сильно варіюється в залежності від людини, її генетичної історії і чистої випадковості.

     Синдромом Дауна хворіє 1 особа з 733 народжених. Статистично ця хвороба частіше зустрічається серед дорослих батьків (як матері так і батька) за рахунок збільшення мутагенного впливу на репродуктивні клітки деяких батьків зрілого віку. Інші фактори можуть також відігравати свою роль. Синдром Дауна зустрічається у всіх людських популяціях, аналогічні розлади були виявлені також в інших видів, таких як шимпанзе і миші.
 
     Часто синдром Дауна пов'язаний з деякими порушеннями когнітивних здібностей та фізичного розвитку,трисомія 21, хромосома, синдром дауна ісупроводжується певним набором характерних рис обличчя хворого. В уражених людей, як правило, когнітивні здібності розвинуті нижче середнього рівня, а їх інвалідність, часто, змінюється від легкої до помірної. Відомо багато випадків, коли діти з синдромом Дауна, які отримали підтримку сім'ї, пройшли відповідну терапію і навчання, закінчували середню школу і коледж і успішно працювали. Середній рівень IQ хворих дітей становить близько 50, в порівнянні з IQ здорових дітей, який становить 100. Лише невелика частка пацієнтів має дійсно високий (важкий) ступінь розумової відсталості.
 
      Багато із загальних фізичних особливостей синдрому Дауна можуть також з'явитися у людей зі стандартним набором хромосом, у тому числі:
 
    - мікрогенія (ненормально маленьке підборіддя),
    - незвично кругле обличчя,
    - макроглосія (виступаючий або надто збільшений язик),
    - мигдалеподібна форма очей викликана епікантусом повіки,
    - похилена вверх очна щілина (відстань між верхньою і нижньою повіками),
    - короткі кінцівки,
    - одна поперечна складка на долоні (замість двох складок) ,
    - поганий м'язовий тонус
    - більший від нормального простір між першим і другим пальцями на ногах.

     Побоювання щодо здоров'я людей з синдромом Дауна включають більш високий ризик наявності вроджених вад серця, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, рецидивуючих інфекцій вуха, обструктивного апное під час сну, і дисфункції щитоподібної залози.

    Інтервенція у ранньому дитинстві, скринінг загальних проблем, індивідуальне лікування, підтримка сім'ї та професійна підготовка можуть поліпшити загальний розвиток дітей із синдромом Дауна. Освіта і належний догляд значно покращують якість життя, незважаючи на генетичні обмеження.
 
     Ознаки і симптоми
 
    Синдром Дауна може виникнути через вплив декількох генетичних механізмів, що в свою чергу призводить до того, що ознаки і симптоми розвитку захворювання відрізняються в кожному окремому випадку через вплив генетичних факторів та навколишнього середовища. До народження, не можливо передбачити того, які симптоми, будуть розвиватися у дитини з синдромом Дауна.
 
  Зазвичай, у людей з синдромом Дауна проявляються всі або деякі з нижче перелічених фізичних характеристик:
  
- мікрогенія (microgenia) (аномально маленьке підборіддя);
- епікантус (вертикальна шкірна складка, що прикриває медіальний кут очної щілини) – 80%;
- гіпотонія м'язів (слабкий м'язовий тонус) – 80%;
синдром дауна, генетика, 21 хромосома, гени
- пласке перенісся;
- поперечна долонна складка-45%;
- висунутий язик (через особливу будову ротової порожнини та збільшений біля мигдалин язик) або макроглосія – 65%;
- коротка, широка шия – 45%;
- білі плями на райдужці, відомі як плями Брушфільда – 25%;
- надмірна слабкість, у тому числі нестабільність атланто-осьового суглобу;
- аномальна відстань між першим і другим пальцями;
- клинодактилія 5-го пальця (викривлений мізинець) - 60%;
-   більше число ліктьових петель (суттєво змінена дерматогліфіка);
-    «плоске обличчя» - 90%;
-    брахіцефалія (аномальне вкорочення черепа) - 81%;
- шкірна складка на шиї у новонароджених - 81%;
- гіперрухливість (гіпермобільність) суглобів - 80%;
-        плоска потилиця - 78%;
-        короткі кінцівки - 70%;
-    брахімезофалангія (укорочення всіх пальців через поганий розвиток середніх фаланг - 70%;
-    катаракта у віці старшому 8 років - 66%;
-        зубні аномалії - 65%;
-       «готичне» піднебіння - 58%;
-        вроджені вади серця - 40%;
-        страбізм (косоокість) - 29%;
-        деформація грудної клітки - 27%;
-        епілептичний синдром - 8%;
-        стеноз або атрезія дванадцятипалої кишки - 8%;
-        вроджений лейкоз - 8%.
 
   У більшості людей із синдромом Дауна відхилення інтелектуального розвитку – несуттєві (IQ 50-70) або помірні (IQ 35-50), а в тих осіб, які мають мозаїчний синдромом Дауна цей показник, зазвичай на 10-30 пунктів вище. Крім того, хворі особи можуть мати широку голову і дуже кругле обличчя.
 
    Щодо мовленевих здібностей, то розуміння того, що кажуть і здатність сказати самому суттєво відрізняється, тобто у людей з синдромом Дауна ці здібності зазвичай суттєво порушені. Моторні навички, які спрямовані на здійснення точних рухів часто відстають від загальних моторних навичок (таких як ходіння) і можуть бути пов’язані з когнітивним розвитком. Проте вплив захворювання на розвиток загальних моторних навичок теж є суттєвим, проте дуже відрізняється у кожної хворої особи. Так, наприклад, деякі діти починають ходити приблизно в 2 роки, тоді як інші можуть не ходити до 4 років. Фізіотерапія, та (або) участь у програмах адаптованого фізичного виховання (англ. APE), може покращувати розвиток загальних моторних навичок у дітей з синдромом Дауна.

     Такі параметри як зріст, вага, окружність голови у дітей з хворобою – менші ніж у здорових дітей того ж віку. Дорослі з синдромом Дауна, як правило мають невеликий зріст (середній ріст чоловіків становить 157 см, а жінок - 144 см. У осіб з синдромом Дауна існує підвищена схильність до виникнення ожиріння.
 
      Ускладнення

   Люди з синдромом Дауна мають більш високий ризик виникнення багатьох хвороб. Медичні наслідки додаткового генетичного матеріалу є вкрай мінливими і можуть вплинути на функції системи будь-яких органів або інші процеси організму. Деякі проблеми виникають ще до народження, а саме певні вади серця. Інші проблеми стають очевидними з часом, наприклад епілепсія.
 
       Вроджені вади серця

   Частота наявності вроджених вад серця у дітей з синдромом Дауна складає 50%. Атріовентрикулярний септальний дефект, також відомий, як дефект міжпередсердної та міжшлуночкової перетинки серця - є найбільш поширеною формою вад серця, яка зустрічається у 40% уражених пацієнтів. Цей розлад тісно пов'язаний з вентикулосептальним дефектом (дефект міжшлуночкової перетинки), що виникає приблизно у 30% пацієнтів.
 
      Злоякісні пухлини

    Гематологічні злоякісні пухлини, такі як лейкемія часто зустрічаються у дітей з синдромом Дауна. Зокрема, ризик виникнення гострого лімфобластного лейкозу, принаймні в 10 разів частіше зустрічається у хворих СД, в той час як мегакаріобластна форма гострого мієлоідного лейкозу, принаймні в 50 разів. Перехідний лейкоз є однією з форм лейкемії, яка рідко зустрічається в осіб без СД, але вражає до 20 % новонароджених з синдромом Дауна. Ця форма лейкозу, як правило, є доброякісною і зникає сама по собі протягом кількох місяців, хоча може і призвести до виникнення інших серйозних захворювань. На відміну від гематологічних злоякісних пухлин, солідні злоякісні пухлини є менш характерними при СД, можливо через збільшене число генів-супресорів пухлин, що містяться в додатковому генетичному матеріалі.
 
     Захворювання щитоподібної залози

   Особи з синдромом Дауна мають підвищений ризик дисфункції щитоподібної залози - органу, який відіграє вирішальну роль у регуляції метаболізму. Зниження функцій щитоподібної залози (гіпотиреоз) є найбільш поширеним явищем, яке зустрічається майже у третини уражених хворобою. Воно може бути пов'язане із відсутністю щитоподібної залози при народженні (вроджений гіпотиреоз) або з ураженням щитоподібної залози імунною системою.
 
     Шлунково-кишкові розлади

    Синдром Дауна збільшує ризик появи хвороби Гіршпрунга, при якій не має нервових клітин, які контролюють функції частини ободової кишки. Це призводить до тяжких закрепів. Іншими вродженими аномаліями, що частіше зустрічаються у людей з СД є: атрезія дванадцятипалої кишки, кільцеподібна підшлункова залоза і атрезія ануса. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба і целіакія також більш поширені серед людей з синдромом Дауна.
 
      Безпліддя

    Безпліддя спостерігається як серед чоловіків так і серед жінок з синдромом Дауна. Чоловіки, як правило, безплідні, у той час як жінки мають суттєво вищий рівень безплідності у порівнянні із здоровими особами. Жінки з синдромом Дауна мають знижену фертильність і часто їхня вагітність закінчується викиднем або передчасними пологами. Без передімплантаційної генетичної діагностики, приблизно половина з нащадків ураженої людини теж матимуть захворювання. Чоловіки з СД майже завжди безплідні, у зв’язку із порушенням сперматогенезу (розвитку сперматозоїдів). Відомими є тільки три зареєстровані випадки коли чоловіки з синдром Дауна стали батьками власних дітей.
 
      Неврологія
 
     Діти та дорослі з синдромом Дауна мають підвищений ризик розвитку епілепсії та хвороби Альцгеймера (ХА). Ризик виникнення ХА в осіб із синдромом Дауна збільшується з 10-25% людей у віці до 50 років, до 50% у хворих на шостому десятку і до 75% на сьомому десятилітті життя. Це різке збільшення ризику захворюваності та поширеності деменції може бути одним з факторів, зниження тривалості життя у людей з синдромом Дауна.
 
      Офтальмологія та отоларингологія
 
   Серед осіб з синдромом Дауна офтальмологічні розлади – дуже поширене явище. Майже половина цих хворих має косоокість, при якій два ока не рухаються одночасно. Крім того часто зустрічаються проблеми із заломленням (рефракцією), які потребують використання окулярів або контактних лінз. Іншими офтальмологічними захворюваннями, які теж часто виникають в осіб з синдромом Дауна є катаракта (непрозорість кришталика) і глаукома (підвищений тиск очей). Можуть виникати також плями Брушфільда (маленькі білі або сірувато-коричневі плями на периферії райдужної оболонки ока).
Інші ускладнення

    У минулому, до появи нових методів лікування, у 38-78% дітей з синдромом Дауна спостерігалася  втрата слуху. На щастя, з активною, ретельною діагностикою та лікуванням хронічних захворювань вуха (наприклад, запалення середнього вуха, у дітей з СД, приблизно 98% з них мають нормальний рівень слуху.

    Нестійкість атланто-осьового суглобу зустрічається приблизно у 15% уражених людей, ймовірно, через слабкість зв'язок. Це може призвести до появи таких неврологічних симптомів як здавлення спинного мозку саме тому хворим рекомендується проходити періодичні перевірки, зокрема, робити рентген шиї.

       Інші серйозні хвороби включають імунодефіцити.
 
       Зниження ризику захворювання багатьма видами раку
 
    Крім негативних є і позитивні наслідки захворювання на синдром Дауна, адже при цьому захворюванні суттєво зменшується ймовірність виникнення багатьох поширених злоякісних утворень, окрім лейкемії і раку яєчка, хоча поки що, це не підтверджена інформація. Зменшення числа випадків виникнення смертельних ракових захворювань у людей з синдромом Дауна, пов’язане з наявністю пухлинних генів-супресорів на 21 хромосомі, які зменшують вплив екологічних факторів, які призводять до розвитку раку, або деяких інших поки що невизначених чинників. Окрім зниження ризику захворювання на більшість видів раку, люди з синдромом Дауна також рідше страждають від атеросклерозу та діабетичної ретинопатії.

         Генетика

       Нещодавно вчені створили трансгенних мишей, у яких присутня додаткова частина людської хромосоми 21 (на додаток до звичайного набору хромосом миші). Додатковий матеріал, який несе хромосома може надходити кількома різними способами. Типовий каріотип людини позначається як 46, XX або 46, XY, із зазначенням 46 хромосом з XX розміщенням типовим для жінок і 46 хромосом з розташуванням XY типовим для чоловіків.
 
         Трисомія 21
 
     Трисомія 21 хромосоми (47, ХХ, +21) виникає внаслідок нерозходження статевої хромосоми в процесі мейозу. Через нерозходження гамет (тобто сперми чи яйцеклітини) з’являється додаткова копії 21 хромосоми; тобто ця гамета, має 24 хромосоми. У поєднанні з нормальною гаметою, отриманою від іншого з батьків ембріон отримує 47 хромосом, з трьома копіями 21 хромосоми. Трисомії 21 є причиною виникнення приблизно 95% випадків синдрому Дауна, при чому з них 88% спричинено нерозходженням в материнській гаметі і лише 8% нерозходженням у батьківській гаметі.
 
 
           Мозаїцизм

      Трисомія 21 зазвичай спричинена нерозходженням гамет під час зачаття, тобто всі ці клітини в тілі є дефектними. Однак, коли деякі клітини в організмі є нормальними, а інші клітини мають трисомію 21, таке явище називається мозаїчним синдромом Дауна (46, XX/47, XX, +21). Він може з’явитися одним з двох способів: нерозходження під час раннього поділу клітин в нормальних ембріонів призводить до появи частини клітин з трисомією 21; або ж ембріон з СД відчуває нерозходження і деякі з клітин ембріону повертаються до нормального хромосомного розміщення. Мозаїцизм спостерігається у 1-2% людей з синдромом Дауна.
 
           Робертсонівська транслокація
 
      Додаткова копія 21 хромосоми, яка викликає синдром Дауна може бути пов'язана з робертсонівською транслокацією в каріотипі одного з батьків. У цьому випадку довге плече 21 хромосоми прикріпляється до іншої хромосоми, часто це 14 хромосома [45, XX, der (14; 21) (q10; q10)]. Люди з цією транслокацією фенотипічно нормальні. Під час репродуктивного процесу, нормальний розподіл (розходження) призводить до того, що батьківські гамети мають значні шанси утворити гамети з додатковою 21 хромосомою, що в свою чергу має наслідком народження дитини з синдромом Дауна. Синдром Дауна, який виникає в результаті цієї транслокації часто називають сімейним синдромом Дауна. Транслокація є причиною 2-3% випадків захворювання на синдром Дауна. При цьому виді розладу на ймовірність виникнення синдрому не впливає вік матері і найімовірніше, що причина транслокації пов’язана більше з батьківським матеріалом, ніж з материнським.
 
         Дублювання частини хромосоми 21
    
     Рідко, проте зустрічається дублювання певної області хромосоми 21. Оскільки це призводить до появи додаткових копій деяких, але не всіх генів на хромосомі 21 (46, ХХ, DUP (21q)). Якщо регіон, що дублюється має гени, які відповідають за фізичні та психічні характеристики синдрому Дауна, то такі особи матимуть їх. Даний вид зустрічається рідко і не має достовірних оцінок його частоти.
 
         Скринінг
 
    Під час вагітності, жінки можуть пройти обстеження на наявність у плоду різних захворювань. Багато стандартних пренатальних тестів можуть виявити синдром Дауна. Як правило, тим сім’ям, які мають підвищений ризик народження хворої дитини пропонується пройти генетичне тестування (з допомогою амніоцентезу, біопсії хоріона або кордоцентезу) та звернутися за генетичною консультацією. Крім того, ці процедури варто зробити тим особам у яких пренатальне тестування вказує на наявність певних відхилень.

        У  США члени об’єднання акушерів і генікологів (ACOG) рекомендують здійснювати неінвазивні процедури скринінгу та інвазивне тестування всім жінкам, незалежно від їх віку. Однак, деякі страхові компанії відшкодувають тільки інвазивні процедури і лише в тому випадку, якщо вік жінки більше 34 років, або якщо, згідно з результатами неінвазивного скринінг-тесту вона знаходиться в зоні підвищеного ризику.
 
     Амніоцентез і біопсію хоріона вважають інвазивними процедурами, адже вони пов'язані із введенням певних медичних інструментів у матку і, відповідно, несе, хоч і незначний, але все-таки ризик нанесення травми плоду або провокації викидня.
 
      Ризик викидня після проведення біопсії хоріона та амніоцентезу знаходиться на рівні 1% і 0,5% відповідно. Є кілька загальних неінвазивних методів скринінгу, які також дають  можливість виявлення плоду з синдромом Дауна. Вони, як правило, здійснюються в кінці першого триместру або на початку другого триместру. Через особливості цих процедур, кожна з них має високу частку хибно позитивних результатів, тобто вони часто показують, що плід має синдром Дауна, навіть тоді, коли цього захворювання немає.

     Саме тому такі результати скринінгу повинні бути перевірені до того, як буде встановлено точний діагноз. Загальні процедури скринінгу, які використовуються при тестуванні на синдром Дауна наведені в таблиці:

Тести, які проводяться для виявлення синдрому Дауна на першому та другому триместах
Вид тесту
Термін вагітності
Частка виявлених випадків (%)
Частка хибно позитивних результатів (%)
Опис процедури



Quad скринінг



15-20



81



5
у цьому тесті вимірюється рівень:

-  альфа-фето протеїну (білок печінки плоду),
-  естріолу (гормону вагітності),
- хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ, гормон вагітності) та
-   інгібіну-альфа (INHA) в крові матері
 
Скринінгове визначення комірцевого простору/вільний бета хоріонічний гонадотропін/РАРА скринінг

 
(так званий комбінований тест першого триместру)




10-13,5




85




5
 Під час цього тесту використовується ультразвукове обстеження для дослідження комірцевого простору разом з рівнем вільного бета хор іонічного гонадотропіну та PАРРА (А білок плазми крові, який пов’язують з вагітністю).

   Підтверджено, що у разі проведення цього тесту на першому триместрі вагітності, він є більш точним ніж на другому триместрі. Виконання цього тесту вимагає професійних навичок. Комбінований тест може бути менш точними, якщо людина, яка його проводить здійснить якусь помилку при проведенні процедури, що може мати наслідком вищий рівень хибно-позитивних результатів, приблизно в діапазоні 5-10%.
 



Комплексне тестування




10-13,5 і

15-20




95




5
  Під час проведення цього тестування здійснюється комбінований тест на першому триместрі і Quad тест на другому триместрі, що дає можливість отримати більш точні результати.

   Так як всі методи залежать від точного розрахунку гестаційного віку плоду, то в реальності частка хибно-позитивних результатів становить > 5%, або близько 7,5%.
 
 
     Навіть проведення найкращого неінвазивного скринінгу, дає змогу виявити синдром Дауна у 90-95% випадків, а рівень хибно позитивних результатів буде складати приблизно 2-5%. Неточності можуть бути викликані через наявність декількох плодів (які дуже рідко трапляються під час ультразвукового дослідження), неправильно встановленою датою початку вагітності або нормальними змінами в будові білків.
 
     Зазвичай після позитивного результату скринінгу, він повинен бути підтверджений з допомогою амніоцентезу чи біопсії хоріону (CVS). Амніоцентез є інвазивною процедурою, яка включає в себе отримання амніотичної рідини з амніотичної порожнини і подальше дослідження клітин плоду. Робота в лабораторії може зайняти кілька тижнів, але він дає змогу виявити більше 99,8% всіх хромосомних проблем, при цьому частка хибно позитивних результатів – значно нижча.
  Детальнішу інформацію про синдром Дауна Ви можете знайти у статті
"Синдром Дауна  (частина друга)"  

<<<

Нове в хворобах

Нове в словничку


Словничок термінів

УсіАБВГҐДЕЄЖЗІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЮЯ